Шкурпела Анатолій

Цей мистецький проєкт – не просто вшанування, а живе переосмислення постаті мистця, чия творчість стала синонімом опішненської традиції, глибоко вкоріненої у національний культурний ґрунт. У рік, коли Василю Омеляненку виповнилося б 100 років, мистці з різних куточків України об’єдналися в резиденції, щоб у глині, формі й образі втілити нове прочитання його неймовірної спадщини.

Протягом двадцяти днів п’ятеро талановитих художників-керамістів творили просто неба двометрові глиняні скульптури – образи, народжені з діалогу з минулим, з глибин національної пам’яті та щирого захоплення майстерністю Василя Омеляненка.

Ці мистецькі витвори стали частиною відкритого простору Меморіального музею-садиби гончаря Василя Омеляненка. Там, де колись він ліпив свої легендарні твори, з’явилися нові арт-об’єкти, як жива тінь його духу, як мовчазні свідки безперервності української гончарської традиції.

Цей мистецький проєкт – не просто вшанування, а живе переосмислення постаті мистця, чия творчість стала синонімом опішненської традиції, глибоко вкоріненої у національний культурний ґрунт. У рік, коли Василю Омеляненку виповнилося б 100 років, мистці з різних куточків України об’єдналися в резиденції, щоб у глині, формі й образі втілити нове прочитання його неймовірної спадщини.

Протягом двадцяти днів п’ятеро талановитих художників-керамістів творили просто неба двометрові глиняні скульптури – образи, народжені з діалогу з минулим, з глибин національної пам’яті та щирого захоплення майстерністю Василя Омеляненка.

Ці мистецькі витвори стали частиною відкритого простору Меморіального музею-садиби гончаря Василя Омеляненка. Там, де колись він ліпив свої легендарні твори, з’явилися нові арт-об’єкти, як жива тінь його духу, як мовчазні свідки безперервності української гончарської традиції.