Ільїнський Андрій

Ільїнський Андрій

Київ

Скульптор-кераміст з колосальним досвідом створення монументальної скульптури. Візуальної виразності досягає шляхом використання рельєфу.

тел. +38 (098) 3537974;
nokalf@ukr.net

 

Народився

24.08.1949 Київ

Навчався

1976……… Факультет графіки Московського поліграфічного інституту (викладачі – Андрій Гончаров, Дмитро Жилінський, Павло Захаров)

Працює у власній майстерні

Громадська діяльність

1987……… Член Національної спілки художників України

Персональні виставки

1998……… «Сон Ноя» (Київ)

1999……… Виставка творів у галереї «Триптих» (Київ)

  • Виставка творів у галереї «Миколин дім» (Київ)

2009……… «…Про дивацтва…» (Київ)

2012……… «Хифлюри і флюмери» (Київ)

  • «ХИ-мери всіх речей» (Київ)

2015……… «Космос з висоти пташиного польоту» (Київ)

2016……… «Скульптура у фортеці» (Київ)

2017……… «Взаємини та відносини» (Київ)

2019……… «Андрій Ільїнський: Кераміка з колекції Національного музею
українського народного декоративного мистецтва» (Київ)

2021……… «Винуватиці. Створіння та сутності» (Київ)

УЧАСТЬ У ВИСТАВКАХ

З 1973…… Республіканські, всесоюзні та всеукраїнські художні виставки

1983, 1984 Виставки творів Андрія Ільїнського та Людмили Красюк (Київ)

1987……… Міжнародне бієнале художньої кераміки (Фаєнца, Італія)

2001……… «Тора в снігах» (Київ)

  • «Мишпаха» (Київ)

2002……… «Далеке – близьке» (Київ)

2009……… Національна виставка-конкурс художньої кераміки «КерамПІК у Опішному!» (Опішне)

  • Проєкт РУМ-БАМ-БАР та «Пришелиці» (Київ)

2012……… «Квіти і флюр» (Київ)

2020……… «Вільна глина» (Київ)

2022……… Виставка кераміки (Оронсько, Польща)

  • «Світіння» (Вільнюс, Литва)

2023……… «Біженки» (Вільнюс, Литва)

  • «Мешканки мурів» (Вільнюс, Литва)
  • Виставка кераміки та графіки (Вільнюс, Литва)
  • «Голови Вільнюса» (Вільнюс, Литва)
  • «За вікнами» (Вільнюс, Литва)

УЧАСТЬ У фестивалях і  симпозіумах, нагороди

1998……… ІІ Всеукраїнський симпозіум-практикум монументальної керамічної скульптури в Опішному «Поезія гончарства на майданах і в парках України» (Опішне; Друга премія в номінації «Монументальна керамічна скульптура»)

1999……… ІІІ Всеукраїнський симпозіум-практикум монументальної керамічної скульптури в Опішному «Поезія гончарства на майданах і в парках України» (Опішне)

2008……… Міжнародний фестиваль скульптури, кераміки, гончарства (Лумазьєр-Лубер, Франція)

2011……… Другий ІНТЕРСимпозіум кераміки в Опішному «2011: 11х11» (Опішне)

2014……… Фестиваль сучасної кераміки «ЦеГлина» (Київ)

2016……… Мистецький проєкт «ПоСТАТІ» (Опішне)

2019……… Міжнародний симпозіум монументальної кераміки в Опішному «ГігантоМАНІЯ» (Опішне; Гран-прі)

2021……… Національний симпозіум монументальної кераміки «ГІГАНТИ Незалежної України» (Опішне)

2022……… «Ми – Україна» (Вільнюс, Литва)

2024……… Симпозіум монументальної кераміки «Вогонь запеклих не пече» (Опішне)

Твори зберігаються

  • Національний музей-заповідник українського гончарства (Опішне)
  • Національний музей декоративного мистецтва України (Київ)
  • Приватні колекції в Україні, Ізраїлі, Німеччині, США, Франції, Швейцарії.
  • Приватні колекції України.

Проєкти Ільїнський Андрій

2025 рік

100 років у світлі таланту Василя Омеляненка

Цей мистецький проєкт – не просто вшанування, а живе переосмислення постаті мистця, чия творчість стала синонімом опішненської традиції, глибоко вкоріненої у національний культурний ґрунт. У рік, коли Василю Омеляненку виповнилося б 100 років, мистці з різних куточків України об’єдналися в резиденції, щоб у глині, формі й образі втілити нове прочитання його неймовірної спадщини.

Протягом двадцяти днів п’ятеро талановитих художників-керамістів творили просто неба двометрові глиняні скульптури – образи, народжені з діалогу з минулим, з глибин національної пам’яті та щирого захоплення майстерністю Василя Омеляненка.

Ці мистецькі витвори стали частиною відкритого простору Меморіального музею-садиби гончаря Василя Омеляненка. Там, де колись він ліпив свої легендарні твори, з’явилися нові арт-об’єкти, як жива тінь його духу, як мовчазні свідки безперервності української гончарської традиції.

100 років у світлі таланту Василя Омеляненка. Козак.

Цей мистецький проєкт – не просто вшанування, а живе переосмислення постаті мистця, чия творчість стала синонімом опішненської традиції, глибоко вкоріненої у національний культурний ґрунт. У рік, коли Василю Омеляненку виповнилося б 100 років, мистці з різних куточків України об’єдналися в резиденції, щоб у глині, формі й образі втілити нове прочитання його неймовірної спадщини.

Протягом двадцяти днів п’ятеро талановитих художників-керамістів творили просто неба двометрові глиняні скульптури – образи, народжені з діалогу з минулим, з глибин національної пам’яті та щирого захоплення майстерністю Василя Омеляненка.

Ці мистецькі витвори стали частиною відкритого простору Меморіального музею-садиби гончаря Василя Омеляненка. Там, де колись він ліпив свої легендарні твори, з’явилися нові арт-об’єкти, як жива тінь його духу, як мовчазні свідки безперервності української гончарської традиції.

У глині зберігається мовчазна, столітня пам’ять землі. У формі відгукується щось глибше за межі сучасності. Скульптура Андрія Ільїнського «Козак» виникла, як внутрішній діалог із творчістю Василя Омеляненка – не копіювання, а уважне слухання.
У русі рук, повільному обертанні гончарного круга і тиші матеріалу звучить те, що вічне…

2015 рік

ПоСТАТІ

Мистецький проект презентує алею монументальних глиняних скульптур, яку формують дві серії мистецьких творів Андрія Ільїнського та Сергія Радька. Об’єднуючою для обох є тема асоціацій, внутрішніх філософських рефлексій на події в Україні в спектрі МИНУВШИНА – СЬОГОЧАССЯ – МАЙБУТНЄ.
Композиційний ряд Андрія Ільїнського «Жінки, що сидять» складають дев’ять глиняних скульптур умовно-стилізованих жіночих постатей: «Панянка», «Войовнича», «Захисниця», «Раціональна та конструктивна», «Багатодітна», «Манекен», «Та, що грає», «Із сяючою душею» й «Неолітична космопілоткиня». Кожна з іпостасей ЖІНКИ, як особливо чуттєвої природної субстанції, відтворює різні стани людської душі в умовах сьогодення: пам’ять прадавності; жіночність як сутність буття; войовничість, готовність до оборони гідності – родинного вогнища – держави; відповідність ритму сучасності; безмір духовного світу. За задумом АВТОРА, усі фігури «ДАЮТЬ СВОБОДУ в той момент, коли робити, варіювати і про що розповідати. У мене багато маленьких деталей, багато гри, тому задум має прочитуватися під час цільного сприйняття. Хочеться зробити побільше гри, аби це було дивно. Аби це були ніби фігури, ніби й ні – можливість для фактурної, формальної керамічної гри».
Цикл втілює розмаїтість скульптурних можливостей кераміки, як і стилістичних джерел ідей кожної з фігур – від давньої пластики до образів, надиктованих сьогоденням. Автор демонструє оригінальні техніки й прийоми творчої манери, поєднуючи в роботі тематичне багатоголосся й мозаїку форм.
Серія скульптур Сергія Радька «ПоСТАТІ» є реалізацією філософсько-поетичної метафори – «ЛЮДСЬКІ ПОСТАТІ – ЯК СВІЧКИ – МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ». Він поєднує дев’ять фігур: «Поранений», «Воїн», «Вежа», «Праця», «Пам’ять», «Рід», «Дитинство», «Оранта» й «Алегорія мистецтва». Як визначив автор, «назви навіяні часом створення робіт, а тому достатньо символічні й промовляють самі за себе. ВІЙНА В УКРАЇНІ лягає відбитком на наше життя й на творчість також».